Значення в інших словниках
-
бучний —
бучни́й прикметник
Орфографічний словник української мови
-
бучний —
(- весілля) розкішний, пишний; (бенкет) галасливий, гучний, бучливий, гамірливий, р. рухливий; пор. БУНДЮЧНИЙ.
Словник синонімів Караванського
-
бучний —
-а, -е. 1》 Розкішний, пишний. || Урочистий, піднесений (про мову, стиль). 2》 Галасливий, гучний, шумливий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
бучний —
БУЧНИ́Й, а́, е́. 1. Велелюдний, розкішний, пишний. Жила вдова коло бучного міста, де бучнії будинки висилися (Марко Вовчок); Балабушиха .. не звеліла справляти сільського бучного весілля з музиками й танцями (І.
Словник української мови у 20 томах
-
бучний —
БАГА́ТИЙ (який відзначається розкішшю, багатством обстановки, пишним оформленням, оздобленням тощо), ГО́ЙНИЙ розм., БУЧНИ́Й підсил., РОЗКІ́ШНИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ підсил.; БУНДЮ́ЧИЙ, ПОМПЕ́ЗНИЙ (пишністю розрахований на ефект).
Словник синонімів української мови
-
бучний —
БУЧНИ́Й, а́, е́. 1. Розкішний, пишний. Жила вдова коло бучпого міста, де бучнії будинки висилися (Вовчок, Вибр., 1937, 253); Валабушиха.. не звеліла справляти сільського бучного весілля я музиками й танцями (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах