біблія —
[б’ібл'ійа] -йі, ор. -йеійу
Орфоепічний словник української мови
Біблія —
-ї, ж. 1》 Священна книга усіх християн, у якій викладено історію створення Богом єдиним Всесвіту, виникнення та основні етапи розвитку людства від прабатьків Адама та Єви.
Великий тлумачний словник сучасної мови
Біблія —
Святе Письмо християн, що лежить на вівтарі Трьох світочів (Вівтар клятвоприношення) разом із циркулем і кутником. На Біблії масони клянуться і приносять усі обітниці.
Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
біблія —
БІ́БЛІЯ, ї, ж. 1. (з великої літери). Зібрання давньоєврейських та ранньохристянських текстів, канонізоване в іудаїзмі та християнстві як Святе Письмо. – От ти, Іванов, божественний чоловік, мабуть, і Біблію читав… – Читав, – ствердив Кузьма Іванович.
Словник української мови у 20 томах
Біблія —
Бі́блія іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
біблія —
(-ії) ж.; військ.; жарт. Військовий статут. Балабін.
Словник жарґонної лексики української мови
БІБЛІЯ —
• БІБЛІЯ (від грец. βιβλία — книги) - стародавня пам'ятка писемності, зібрання різних за формою і змістом релігійних та світських книг, які творилися з 12 ст. до н. е. по 2 ст. н.
Українська літературна енциклопедія
біблія —
бі́блія (від грец. βιβλία – книги) збірник різних за часом написання, мовою, характером творів, який християнство та іудаїзм (частково) визнають священними.
Словник іншомовних слів Мельничука
Біблія —
(Святе Письмо) канонічна збірка творів різноманітної літературної форми, що вважаються священними книгами в юдаїзмі (Старий Заповіт) і в християнстві (Старий і Новий Заповіти).
Універсальний словник-енциклопедія
біблія —
БІБЛІЯ (від грецьк. βιβλία — книги) — зібрання стародавніх священних книг юдаїзму і християнства. Б. існувала вже у старозавітний період. У ранньохристиянській літературі термін "Б." відсутній і починає вживатися від III — IV ст. н. е. За структурою...
Філософський енциклопедичний словник
Біблія —
БІ́БЛІЯ, ПИСЬМО́ (СВЯТЕ́ ПИСЬМО́), ПИСА́ННЯ (СВЯТЕ́ ПИСА́ННЯ). Шевченко неквапливо відклав Біблію (З. Тулуб); — Панотець, посидівши і поговоривши дечого з Письма, пішов додому (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник синонімів української мови
біблія —
БІ́БЛІЯ, ї, ж. Книга, збірка міфів, легенд, догматів, повчань, молитв і т. ін. єврейської і християнської релігій. У нас Святую біблію читає Святий чернець і научає, Що цар якийсь-то свині пас Та дружню жінку взяв до себе, А друга вбив.
Словник української мови в 11 томах
Біблія —
Біблія и пр. см. Библія и пр.
Словник української мови Грінченка