Значення в інших словниках
-
велебний —
ВЕЛЕ́БНИЙ, а, е. 1. перев. у сполуч. зі сл. отець, пан і т. ін., рел.-церк. Преподобний (у звертанні до духовних осіб). – Так, велебний отче, справді так, – загорлали і шляхта, і челядь, і жовніри (М. Старицький). 2. заст. Гідний хвали, шанований.
Словник української мови у 20 томах