виборець —
ви́борець іменник чоловічого роду, істота виборний, якому доручено кого-небудь доставити й здати за місцем призначення
Орфографічний словник української мови
виборець —
[вибореиц'] -рц'а, ор. -рцеим, м. (на) -рцеив'і/-рц'у, мн. -рц'і, -рц'іў
Орфоепічний словник української мови
виборець —
-рця, ч. Особа, що обирає або має право взяти участь у виборах; учасник виборів.
Великий тлумачний словник сучасної мови
виборець —
ВИ́БОРЕЦЬ, рця, ч. Особа, що обирає або має право брати участь у виборах; учасник виборів. Як настане, було, пора виборів, то всі клопочуться, кого вибирати за маршала, чи за справника, або засідателя, бо ті, що займали ці посади...
Словник української мови у 20 томах
виборець —
ВИ́БОРЕЦЬ, рця, ч. Особа, що обирає або має право взяти участь у виборах; учасник виборів. Як настане було пора виборів, то всі клопочуться, кого вибирати за маршала, чи за справника, або засідателя, бо ті, що займали ці посади...
Словник української мови в 11 томах