виборець
ВИ́БОРЕЦЬ, рця, ч. Особа, що обирає або має право взяти участь у виборах; учасник виборів.
Як настане було пора виборів, то всі клопочуться, кого вибирати за маршала, чи за справника, або засідателя, бо ті, що займали ці посади, все чим-небудь не догодили виборцям (Мирний, IV, 1955, 334);
Великі права надано вільному громадянинові Радянського Союзу. Вносити доповнення до самої основи суспільного ладу — це ж найбільше право виборця, — право, якого ніде нема (Тич., III, 1957, 54);
Приїхав кандидат до виборців своїх У селище знайоме, рідне змалку (Мур., Трибуна, 1950, 46).
Словник української мови (СУМ-11)