1. Словник української мови в 11 томах

виборець

ВИ́БОРЕЦЬ, рця, ч. Особа, що обирає або має право взяти участь у виборах; учасник виборів.

Як настане було пора виборів, то всі клопочуться, кого вибирати за маршала, чи за справника, або засідателя, бо ті, що займали ці посади, все чим-небудь не догодили виборцям (Мирний, IV, 1955, 334);

Великі права надано вільному громадянинові Радянського Союзу. Вносити доповнення до самої основи суспільного ладу — це ж найбільше право виборця, — право, якого ніде нема (Тич., III, 1957, 54);

Приїхав кандидат до виборців своїх У селище знайоме, рідне змалку (Мур., Трибуна, 1950, 46).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виборець — ви́борець іменник чоловічого роду, істота виборний, якому доручено кого-небудь доставити й здати за місцем призначення Орфографічний словник української мови
  2. виборець — [вибореиц'] -рц'а, ор. -рцеим, м. (на) -рцеив'і/-рц'у, мн. -рц'і, -рц'іў Орфоепічний словник української мови
  3. виборець — -рця, ч. Особа, що обирає або має право взяти участь у виборах; учасник виборів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. виборець — ВИ́БОРЕЦЬ, рця, ч. Особа, що обирає або має право брати участь у виборах; учасник виборів. Як настане, було, пора виборів, то всі клопочуться, кого вибирати за маршала, чи за справника, або засідателя, бо ті, що займали ці посади... Словник української мови у 20 томах
  5. виборець — Ви́борець, -борця, -цеві, -бо́рцю! -борці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)