виборець

ви́борець

ибореиц']

-рц'а, ор. -рцеим, м. (на) -рцеив'і/-рц'у, мн. -рц'і, -рц'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виборець — ВИ́БОРЕЦЬ, рця, ч. Особа, що обирає або має право брати участь у виборах; учасник виборів. Як настане, було, пора виборів, то всі клопочуться, кого вибирати за маршала, чи за справника, або засідателя, бо ті, що займали ці посади... Словник української мови у 20 томах
  2. виборець — -рця, ч. Особа, що обирає або має право взяти участь у виборах; учасник виборів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виборець — ви́борець іменник чоловічого роду, істота виборний, якому доручено кого-небудь доставити й здати за місцем призначення Орфографічний словник української мови
  4. виборець — ВИ́БОРЕЦЬ, рця, ч. Особа, що обирає або має право взяти участь у виборах; учасник виборів. Як настане було пора виборів, то всі клопочуться, кого вибирати за маршала, чи за справника, або засідателя, бо ті, що займали ці посади... Словник української мови в 11 томах
  5. виборець — Ви́борець, -борця, -цеві, -бо́рцю! -борці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)