виборець
ВИ́БОРЕЦЬ, рця, ч.
Особа, що обирає або має право брати участь у виборах; учасник виборів.
Як настане, було, пора виборів, то всі клопочуться, кого вибирати за маршала, чи за справника, або засідателя, бо ті, що займали ці посади, все чим-небудь не догодили виборцям (Панас Мирний);
Приїхав кандидат до виборців своїх У селище знайоме, рідне змалку (І. Муратов);
Я виборець. Я одиниця електорату. Я такий-то номер у списку (Л. Костенко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виборець — ви́борець іменник чоловічого роду, істота виборний, якому доручено кого-небудь доставити й здати за місцем призначення Орфографічний словник української мови
- виборець — [вибореиц'] -рц'а, ор. -рцеим, м. (на) -рцеив'і/-рц'у, мн. -рц'і, -рц'іў Орфоепічний словник української мови
- виборець — -рця, ч. Особа, що обирає або має право взяти участь у виборах; учасник виборів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виборець — Ви́борець, -борця, -цеві, -бо́рцю! -борці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- виборець — ВИ́БОРЕЦЬ, рця, ч. Особа, що обирає або має право взяти участь у виборах; учасник виборів. Як настане було пора виборів, то всі клопочуться, кого вибирати за маршала, чи за справника, або засідателя, бо ті, що займали ці посади... Словник української мови в 11 томах