вид —
З видом: з огляду [XIX] Се було свято радше політичне, радше роблене з видом на держави, ніж з видом на народи [XIX]
Словник з творів Івана Франка
вид —
вид 1 іменник чоловічого роду різновид; підрозділ вид 2 іменник чоловічого роду обличчя; вигляд, зовнішність — арх.; краєвид
Орфографічний словник української мови
вид —
У граматичній стилістиці дієслівна категорія, що завдяки своїй семантиці і формотворенню має багату палітру стилістичних відтінків, які відображають різні способи протікання дії: миттєва дія, початкова, тривала, багатократна, завершальна, результативна, підсилювальна, супровідна.
Словник стилістичних термінів
вид —
Лице, обличчя, ур. лик, вул. ПИКА; (пейзаж) ЗСТ. краєвид, панорама; (у систематиці) тип, різновид, категорія, фр. форма; видочок, видик, видок.
Словник синонімів Караванського
вид —
Рівень організації живої матерії, група особин, які займають певну територію (ареал) і вільно схрещуються. Від інших видів репродуктивно ізольований.
Словник термінів з агрофітоценології
вид —
[вид] виду, м. (на) виеду, мн. видие, вид'іў
Орфоепічний словник української мови
вид —
Вид, на виду, на відноті, вигляд, краєвид Багато трапляється помилок із словами вид і вигляд — їх ставлять одне замість одного або користуються ними там, де треба вживати інших висловів. Пишуть, наприклад: «Цього року в нас добрі види на врожай».
«Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
вид —
I -у, ч. 1》 Те саме, що обличчя. || рідко.Вигляд, зовнішність. 2》 на що і без додатка. Частина місцевості, яку видно; краєвид. На виду — так, що видно. II -у, ч. 1》 Окрема галузь роботи, заняття, різновид у ряді предметів, явищ і т. ін.; тип.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вид —
1. гатунок, рід, див. розряд, сорт 2. це обличчя
Словник чужослів Павло Штепа
вид —
ВИД¹, у, ч. 1. заст. Вигляд, зовнішність. Взяла на себе вид Енея, До Турна просто понеслась (І. Котляревський); Здалеку веселий вид має сільце (М. Коцюбинський); Княжа гора була з природи дуже оборонна .. На давніх малюнках вона має вид стіжка (І.
Словник української мови у 20 томах
вид —
Видом сокіл, а голосом ворона. На вид гарний, але поганий чоловік. Поганому виду нема стиду. У лихої людини немає совісті.
Приповідки або українсько-народня філософія
вид —
осн. одиниця у систематиці організмів; сукупність близько споріднених особин, які вільно між собою схрещуються; в лат. номенклатурі двочленна назва, напр., Pinus silvestris (сосна звичайна); поняття запровадив 1693 Дж. Рей.
Універсальний словник-енциклопедія
вид —
а́ні (ні) сли́хом (не) слиха́ти, а́ні (ні) ви́дом (у ві́чі) (не) вида́ти кого. Хто-небудь зник безслідно; про кого-небудь зовсім невідомо нічого. Зник чоловік десь безслідно, ані слихом слихати, ані видом не видати (З газети).
Фразеологічний словник української мови
вид —
(у логіці), див. вид і рід у логіці
Філософський енциклопедичний словник
вид —
II. ВИД (група предметів, явищ, занять і т. ін., що виділяється за спільними ознаками), ТИП, РІЗНО́ВИД, РІЗНОВИ́ДНІСТЬ рідше. Серед розмаїтих видів зброї в нашій боротьбі за мир одною з перших треба назвати літературу (М.
Словник синонімів української мови
вид —
ВИД¹, у, ч. 1. Те саме, що обли́ччя. Тато сидів коло вікна на тапчані, тільки в шматті, розхристаний, аж груднину видно, і краплями піт тече по виду (Свидн.
Словник української мови в 11 томах
вид —
Вид, -ду м. 1) Лицо. Поганому виду нема стиду. Ном. № 3167. Глянь на вид та й кажи, що Свирид. Ном. № 6314. Увесь вид кропивою пожалив. МВ. І. 63. 2) Зрѣніе. Видом видати, слихом слихати. Шевч. 497. ум. видок, видочок.
Словник української мови Грінченка