вид
Вид, -ду
м.
1) Лицо. Поганому виду нема стиду. Ном. № 3167. Глянь на вид та й кажи, що Свирид. Ном. № 6314. Увесь вид кропивою пожалив. МВ. І. 63.
2) Зрѣніе. Видом видати, слихом слихати. Шевч. 497. ум. видок, видочок.
Словник української мови Грінченка