виказувати —
вика́зувати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
виказувати —
-ую, -уєш, недок., виказати, -ажу, -ажеш, док., перех. 1》 Казати, висловлювати все, що є на думці (перев. неприємне); дорікати. 2》 перен. Виявляти, показувати ознаки чого-небудь (почуттів, настрою і т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
виказувати —
ВИКА́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КАЗАТИ, ажу, ажеш, док. 1. що, кому. Казати, висловлювати кому-небудь усе, що є на думці. Дідова дочка прийде додому, а мачуха почне її бити і дідові виказувати: – Твоя дитина ледащо (О.
Словник української мови у 20 томах
виказувати —
вика́зувати шк. ставити незадовільні оцінки (ст): Так було в третій клясі, коли на конференції виказано мене “тільки” з чотирьох предметів, але тепер в І́V клясі мав піти до нас додому паштет з шістьома предметами, а це були: латина, грека, німецьке...
Лексикон львівський: поважно і на жарт
виказувати —
див. говорити; дорікати
Словник синонімів Вусика
виказувати —
ВИДАВА́ТИ (робити відомим що-небудь таємне, приховане; робити на когось донесення й т. ін.), ВИКА́ЗУВАТИ, ВИКРИВА́ТИ, РОЗКРИВА́ТИ, ЗРА́ДЖУВАТИ, ТОПИ́ТИ розм., РОЗГОЛО́ШУВАТИ (перев. про таємницю). — Док.
Словник синонімів української мови
виказувати —
ВИКА́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КАЗАТИ, ажу, ажеш, док., перех. 1. Казати, висловлювати все, що є на думці (перев. неприємне); дорікати. Дідова дочка прийде додому, а мачуха почне її бити і дідові виказувати: — Твоя дитина ледащо (Ів., Укр..
Словник української мови в 11 томах
виказувати —
Виказувати, -зую, -єш сов. в. виказати, -жу, -жеш, гл. 1) Обнаруживать, обнаружить, открывать, открыть, высказывать, высказать. І ушки в мене сміються, так ними (дітьми) втішаюся, та їм сього не виказую. Г. Барв. 293. Виказує на тебе, що ти з ним крав.
Словник української мови Грінченка