викрадати —
-аю, -аєш, недок., викрасти, -аду, -адеш, док., перех. Забирати потай кого-, що-небудь у когось, звідкись.
Великий тлумачний словник сучасної мови
викрадати —
ВИКРАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́КРАСТИ, аду, адеш, док., кого, що. Забирати потай кого-, що-небудь у когось, звідкись. – Нащо вам носити гроші при собі, щоб у вас п'яниці викрадали (І.
Словник української мови у 20 томах
викрадати —
КРА́СТИ (непомітно брати чуже; займатися злодійством), СКРАДА́ТИ, ТЯГТИ́ (ТЯГНУ́ТИ) розм., ЦУ́ПИТИ розм., ПІДЦУ́ПЛЮВАТИ розм., ПІДЦА́ПУВАТИ розм., ХАПА́ТИ розм., КИВА́ТИ діал.; ВИКРАДА́ТИ (забирати потай звідкись); ЗЛОДІЮВА́ТИ розм., ЗЛОДІЯ́ЧИТИ розм.
Словник синонімів української мови
викрадати —
ВИКРАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́КРАСТИ, аду, адеш, док., перех. Забирати потай кого-, що-небудь у когось, звідкись. — Нащо вам носити гроші при собі, щоб у вас п’яниці викрадали (Фр.
Словник української мови в 11 томах
викрадати —
Викрадати, -даю, -єш сов. в. викрасти, -ду, -деш, гл. Выкрадать, выкрасть. Який батько, такий син — викрали з діжки сир. Ном. № 7137.
Словник української мови Грінченка