викінчити —
ви́кінчити дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
викінчити —
див. викінчувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
викінчити —
ВИ́КІНЧИТИ див. викі́нчувати.
Словник української мови у 20 томах
викінчити —
ви́кінчити 1. завершити, закінчити (ср, ст): Викінчу порядки, а щойно по тому варитиму зупу (Авторка) 2. убити (ср, ст): Йо!.. Ми його викінчимо. Пам'ятаєш молодого Мілька на “Березовій Ямі”? Тут буде таке саме.
Лексикон львівський: поважно і на жарт
викінчити —
ЗАКІ́НЧИ́ТИ (довести що-небудь до кінця, до завершення), КІНЧИ́ТИ, СКІНЧИ́ТИ, ПОКІНЧИ́ТИ, ДОКІНЧИ́ТИ, ЗАВЕРШИ́ТИ, ДОВЕРШИ́ТИ, ВИ́ВЕРШИТИ, ПОВЕРШИ́ТИ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., УКІНЧИ́ТИ діал.; ВИ́КІНЧИТИ (обробивши, відшліфувавши). — Недок.
Словник синонімів української мови
викінчити —
ВИ́КІНЧИТИ див. викі́нчувати.
Словник української мови в 11 томах
викінчити —
Ви́кінчити см. викінчувати.
Словник української мови Грінченка