випорювати —
випо́рювати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
випорювати —
-юю, -юєш, недок., випороти, -рю, -реш, док., перех. Розпорюючи шов, відокремлювати або виймати що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
випорювати —
ВИПО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ПОРОТИ, рю, реш, док., що і без прям. дод. Розпорюючи шов, відокремлювати або виймати що-небудь. Молодиці .. понашивали од злості таких безконечників, що потім прийшлось їм довго випорювать та розплутувати (І.
Словник української мови у 20 томах
випорювати —
ВИПО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ПОРОТИ, рю, реш, док., перех. Розпорюючи шов, відокремлювати або виймати що-небудь. Молодиці.. понашивали од злості таких безконечників, що потім прийшлось їм довго випорювать та розплутувати (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
випорювати —
Випорювати, -рюю, -єш сов. в. випороти, -рю, -реш, гл. 1) Выпарывать, выпороть, отпороть. Із-під стоячого підошву випоре. Ном. № 11064. 2) Только сов. в. Выпороть, высѣчь. На всі боки випоров. Ном. № 4020.
Словник української мови Грінченка