випорювати

ВИПО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ПОРОТИ, рю, реш, док., перех. Розпорюючи шов, відокремлювати або виймати що-небудь.

Молодиці.. понашивали од злості таких безконечників, що потім прийшлось їм довго випорювать та розплутувати (Н.-Лев., II, 1956, 292);

З-під стоячого підошву випоре (Укр.. присл.., 1955, 161).

Значення в інших словниках

1. випорювати — випо́рювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. випорювати — -юю, -юєш, недок., випороти, -рю, -реш, док., перех. Розпорюючи шов, відокремлювати або виймати що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. випорювати — ВИПО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ПОРОТИ, рю, реш, док., що і без прям. дод. Розпорюючи шов, відокремлювати або виймати що-небудь. Молодиці .. понашивали од злості таких безконечників, що потім прийшлось їм довго випорювать та розплутувати (І.  Словник української мови у 20 томах
4. випорювати — Випо́рювати, -по́рюю, -рюєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. випорювати — Випорювати, -рюю, -єш сов. в. випороти, -рю, -реш, гл. 1) Выпарывать, выпороть, отпороть. Із-під стоячого підошву випоре. Ном. № 11064. 2) Только сов. в. Выпороть, высѣчь. На всі боки випоров. Ном. № 4020.  Словник української мови Грінченка