1. Словник української мови в 11 томах

випорювати

ВИПО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ПОРОТИ, рю, реш, док., перех. Розпорюючи шов, відокремлювати або виймати що-небудь.

Молодиці.. понашивали од злості таких безконечників, що потім прийшлось їм довго випорювать та розплутувати (Н.-Лев., II, 1956, 292);

З-під стоячого підошву випоре (Укр.. присл.., 1955, 161).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випорювати — випо́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. випорювати — -юю, -юєш, недок., випороти, -рю, -реш, док., перех. Розпорюючи шов, відокремлювати або виймати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. випорювати — ВИПО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ПОРОТИ, рю, реш, док., що і без прям. дод. Розпорюючи шов, відокремлювати або виймати що-небудь. Молодиці .. понашивали од злості таких безконечників, що потім прийшлось їм довго випорювать та розплутувати (І. Словник української мови у 20 томах
  4. випорювати — Випо́рювати, -по́рюю, -рюєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. випорювати — Випорювати, -рюю, -єш сов. в. випороти, -рю, -реш, гл. 1) Выпарывать, выпороть, отпороть. Із-під стоячого підошву випоре. Ном. № 11064. 2) Только сов. в. Выпороть, высѣчь. На всі боки випоров. Ном. № 4020. Словник української мови Грінченка