випорювати

ВИПО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ПОРОТИ, рю, реш, док., що і без прям. дод.

Розпорюючи шов, відокремлювати або виймати що-небудь.

Молодиці .. понашивали од злості таких безконечників, що потім прийшлось їм довго випорювать та розплутувати (І. Нечуй-Левицький);

Якось Дебогорій купив собі на базарі свиту з добрячого домашнього сукна, прийшов додому і, не зачинивши дверей, почав випорювати білі нитки, якими вишито комір (Ю. Хорунжий);

Я відщіпнув свого плаща, випоров багнетом кусень підшивки, вирізав невеличку стрічку (У. Самчук).

◇ (1) З-під стоя́чого підо́шву ви́поре – дуже хитрий, спритний, кмітливий, здатний зробити все, навіть неможливе.

А хитрий і із-під стоячого підошву випоре! (Л. Мартович);

– Так, – згоджуюсь, – але ж проти твоїх хитрощів та мудрощів знайдуться такі, що й з-під стоячого підошву випорють. І матимеш від них таку честь, мов собаці лико (Є. Гуцало).