витворяти —
витворя́ти дієслово недоконаного виду рідко
Орфографічний словник української мови
витворяти —
Витівати, виробляти, виправляти, ходити на головах; БАЛАМУТИТИ; р. витворювати.
Словник синонімів Караванського
витворяти —
-яю, -яєш і рідко витворювати, -юю, -юєш, недок., витворити, -рю, -риш, док., перех., розм. Робити таке, що виходить за межі звичайної поведінки.
Великий тлумачний словник сучасної мови
витворяти —
ВИТВОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, рідко ВИТВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ТВОРИТИ, рю, риш, док., що, розм. Робити що-небудь незвичайне, дивне, несподіване або таке, що виходить за межі звичайної поведінки. Боже! Що він тільки не витворював на своїм віку!...
Словник української мови у 20 томах
витворяти —
див. витівати; пустувати
Словник синонімів Вусика
витворяти —
ВИТІВА́ТИ (робити щось незвичайне, несподіване), ВИРОБЛЯ́ТИ розм., ВИТВОРЯ́ТИ розм., ВИТВО́РЮВАТИ розм. рідше. — Док.: ви́тіяти, ви́творити.
Словник синонімів української мови
витворяти —
ВИТВОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ВИТВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ТВОРИТИ, рю, риш, док., перех., розм. Робити таке, що виходить за межі звичайної поведінки. — Подивись, що твоя невісточка витворяє! — крикнула Кайдашиха (Н.-Лев., II, 1956, 308); Боже!...
Словник української мови в 11 томах
витворяти —
Витворя́ти, -ря́ю, -єш и витворювати, -рюю, -єш сов. в. витворити, -рю, -риш, гл. Выдѣлывать, выкидать, выкинуть. Таке було иноді витворює! Сим. 212.
Словник української мови Грінченка