влучати —
(улучати), -аю, -аєш, недок., влучити (улучити), -чу, -чиш, док. 1》 у кого – що.Кидаючи, спрямовуючи що-небудь у ціль, досягати її; попадати. || розм. Бити когось чим-небудь; ударяти. 2》 тільки док., перен. Вибрати найбільш слушний момент для здійснення чогось. 3》 перен., розм. Досягати мети.
Великий тлумачний словник сучасної мови
влучати —
ВЛУЧА́ТИ (УЛУЧА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВЛУ́ЧИТИ (УЛУ́ЧИТИ), чу, чиш, док. 1. у кого – що і без дод. Кидаючи, спрямовуючи що-небудь у ціль, досягати її; попадати.
Словник української мови у 20 томах
влучати —
влуча́ти (би́ти) / влучи́ти в (са́му) то́чку (в (са́ме) о́ко). Говорити, висловлювати і т. ін. те, що потрібне, доречне, своєчасне, відповідає конкретній ситуації. Артилеристи бачили цю людину вперше. Спочатку висміювали її дикий вигляд..
Фразеологічний словник української мови
влучати —
ВЛУ́ЧИТИ (УЛУ́ЧИТИ) (про людину — кидаючи щось або стріляючи, потрапляти в ціль; про стрілу, кулю і т. ін. — досягати цілі), ВЦІ́ЛИТИ (УЦІ́ЛИТИ), ПОЦІ́ЛИТИ, УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ), ПОТРА́ПИТИ, ПОПА́СТИ, ЛУ́ЧИТИ розм., ВГАТИ́ТИ (УГАТИ́ТИ) розм.
Словник синонімів української мови
влучати —
ВЛУЧА́ТИ (УЛУЧА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВЛУ́ЧИТИ (УЛУ́ЧИТИ), чу, чиш, док. 1. у кого — що. Кидаючи, спрямовуючи що-небудь у ціль, досягати її; попадати.
Словник української мови в 11 томах