Значення в інших словниках
-
волик —
во́лик іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
волик —
-а, ч. 1》 Зменш. до віл. 2》 Жук-носоріг.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
волик —
ВО́ЛИК, а, ч. Зменш.-пестл. до віл¹. Там орала дівчинонька Воликом чорненьким (з народної пісні); Жалко кидати тих змалечку виплеканих воликів, тих вірних товаришів у дорозі (М. Коцюбинський); Дитячим голосом, мов дівчина-школярка, сопілка сказала, ..
Словник української мови у 20 томах
-
волик —
ВО́ЛИК, а, ч. Зменш.-пестл. до віл. Там орала дівчинонька Воликом чорненьким (Нар. лірика, 1956, 198); Жалко кидати тих змалечку виплеканих воликів, тих вірних товаришів у дорозі (Коцюб., I, 1955, 182).
Словник української мови в 11 томах
-
волик —
Волик, -ка м. 1) ум. отъ віл. Москалики соколики, поїли ви наші волики, а як вернетесь здорові, то поїсте й корови. Ном. № 801. 2) Жукъ-носорогъ, Oryctes. Мнж. 177.
Словник української мови Грінченка