волик

ВО́ЛИК, а, ч.

Зменш.-пестл. до віл¹.

Там орала дівчинонька Воликом чорненьким (з народної пісні);

Жалко кидати тих змалечку виплеканих воликів, тих вірних товаришів у дорозі (М. Коцюбинський);

Дитячим голосом, мов дівчина-школярка, сопілка сказала, .. як прийшла красна весна і в гаї зелененькім орала дівчина воликом чорненьким (М. Йогансен);

– Добрі волики!.. – розглядав за допомогою кілка, яким штрикав у всі боки волів, присадкуватий дядько (Б. Антоненко-Давидович).

Значення в інших словниках

1. волик — во́лик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. волик — -а, ч. 1》 Зменш. до віл. 2》 Жук-носоріг.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. волик — Во́лик, -ка; -лики, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. волик — ВО́ЛИК, а, ч. Зменш.-пестл. до віл. Там орала дівчинонька Воликом чорненьким (Нар. лірика, 1956, 198); Жалко кидати тих змалечку виплеканих воликів, тих вірних товаришів у дорозі (Коцюб., I, 1955, 182).  Словник української мови в 11 томах
5. волик — Волик, -ка м. 1) ум. отъ віл. Москалики соколики, поїли ви наші волики, а як вернетесь здорові, то поїсте й корови. Ном. № 801. 2) Жукъ-носорогъ, Oryctes. Мнж. 177.  Словник української мови Грінченка