1. Словник української мови у 20 томах

волик

ВО́ЛИК, а, ч.

Зменш.-пестл. до віл¹.

Там орала дівчинонька Воликом чорненьким (з народної пісні);

Жалко кидати тих змалечку виплеканих воликів, тих вірних товаришів у дорозі (М. Коцюбинський);

Дитячим голосом, мов дівчина-школярка, сопілка сказала, .. як прийшла красна весна і в гаї зелененькім орала дівчина воликом чорненьким (М. Йогансен);

– Добрі волики!.. – розглядав за допомогою кілка, яким штрикав у всі боки волів, присадкуватий дядько (Б. Антоненко-Давидович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. волик — во́лик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. волик — -а, ч. 1》 Зменш. до віл. 2》 Жук-носоріг. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. волик — Во́лик, -ка; -лики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. волик — ВО́ЛИК, а, ч. Зменш.-пестл. до віл. Там орала дівчинонька Воликом чорненьким (Нар. лірика, 1956, 198); Жалко кидати тих змалечку виплеканих воликів, тих вірних товаришів у дорозі (Коцюб., I, 1955, 182). Словник української мови в 11 томах
  5. волик — Волик, -ка м. 1) ум. отъ віл. Москалики соколики, поїли ви наші волики, а як вернетесь здорові, то поїсте й корови. Ном. № 801. 2) Жукъ-носорогъ, Oryctes. Мнж. 177. Словник української мови Грінченка