волинка
ВОЛИ́НКА, и, ж.
1. Народний духовий музичний інструмент, що складається з міха і вставлених у нього двох-трьох трубок; коза (у 3 знач.).
Волинки грати почали (П. Тичина);
Гуня з цікавістю приглядався до дідової музики, то була злуплена з кози і вивернута шкура – дуда, волинка, “коза” – як її називали на Україні (В. Чемерис);
Чоловік з довгим сивим волоссям та бородою танцював якийсь архаїчний танок, з притупуваннями та підскакуваннями, у руках він стискував велику волинку з червоної шкіри (Л. Дереш);
У Польщі й у Німеччині славилися в ХV–ХVІ століттях українські музиканти, які грали на волинці й інших інструментах (із журн.).
2. перен. Затяжна справа; прикре втрачання часу.
Командир роти сказав: – Зараз, товариші курсанти, підемо на медичну комісію .. На запитання лікарів треба відповідати правдиво, чітко і ясно... Щоб без волинки, бо часу нам одведено мало (Є. Доломан).
Значення в інших словниках
- волинка — -и, ж. 1》 Народний духовий музичний інструмент, що складається з міха і вставлених у нього двох – трьох трубок; коза. 2》 див. волинці. Великий тлумачний словник сучасної мови
- волинка — 1. Старовинний народний пневматичний музичний інструмент, відомий в багатьох країнах під різними назвами: в Азербайджані — тулум, Аджарії — чибоні, Англії — бегпайп, Бєларусі — дуда, Болгарії — гайда, Вірменії — тик, Голандії — дуделзак... Словник-довідник музичних термінів
- Волинка — Воли́нка іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
- волинка — ВОЛИ́НКА (народний духовий музичний інструмент, зроблений з козячої або овечої шкури і двох-трьох трубок), ДУДА́, КОЗА́, КОЗИ́ЦЯ розм., БАРА́Н діал., МІХ діал. Словник синонімів української мови
- волинка — ВОЛИ́НКА, и, ж. Народний духовий музичний інструмент, що складається з міха і вставлених у нього двох-трьох трубок; коза. Один з них грає на волинці, грає зосереджено, з великим почуттям (Мист., 1, 1959, 44); Волинки грати почали (Тич., До молоді.., 1959, 27). Словник української мови в 11 томах