волинський
ВОЛИ́НСЬКИЙ, а, е.
Стос. до Волині і волинців.
Той лісничий, то був волинський дідич, що в повстанні маєток стратив, мусив утікати і дістав лісничівку в нашого пана (Б. Лепкий);
Київ залишився сам, і ніхто не допоможе йому. Не приведе сюди дружин ні князь смоленський, ні галицький, ні волинський (В. Малик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- волинський — -а, -е. Прикм. до волинці та Волинь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Волинський — Воли́нський прізвище Орфографічний словник української мови
- волинський — Воли́нський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- волинський — Волинський, -а, -е Волынскій. Словник української мови Грінченка