воркіт —
воркі́т 1 іменник чоловічого роду, істота воркотун — про людину розм., рідко
Орфографічний словник української мови
воркіт —
-кота, ч. 1》 розм., рідко. Те саме, що воркотун. 2》 Ласкава назва-прикладка до сл. кіт.
Великий тлумачний словник сучасної мови
воркіт —
ВОРКІ́Т, кота́, ч. 1. розм., рідко. Те саме, що воркоту́н. – Гей, старий воркоте, що з тобою приключилося, чого насупився, наче середа на п'ятницю?...
Словник української мови у 20 томах
воркіт —
див. балакучий; буркотун
Словник синонімів Вусика
воркіт —
ВОРКІ́Т, кота́, ч. 1. розм., рідко. Те саме, що воркоту́н. Тоді вже згадав я, Що той Назарко на цілу округу жіночий воркіт і такий на це діло здатний (Вовчок, VI, 1956, 294). 2. Ласкава назва-прикладка до слова кіт. Кіт-воркіт біля воріт Чеше лапкою живіт (Мал., І, 1956, 365).
Словник української мови в 11 томах
воркіт —
Воркіт, -кота м. Мурлыка. Ой кіт воркіт да на віконечко скік. Макс. (1849), 103.
Словник української мови Грінченка