Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

воркіт

Воркі́т, -кота́, -кото́ві

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. воркіт — воркі́т 1 іменник чоловічого роду, істота воркотун — про людину розм., рідко  Орфографічний словник української мови
  2. воркіт — -кота, ч. 1》 розм., рідко. Те саме, що воркотун. 2》 Ласкава назва-прикладка до сл. кіт.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. воркіт — ВОРКІ́Т, кота́, ч. 1. розм., рідко. Те саме, що воркоту́н. – Гей, старий воркоте, що з тобою приключилося, чого насупився, наче середа на п'ятницю?...  Словник української мови у 20 томах
  4. воркіт — див. балакучий; буркотун  Словник синонімів Вусика
  5. воркіт — ВОРКІ́Т, кота́, ч. 1. розм., рідко. Те саме, що воркоту́н. Тоді вже згадав я, Що той Назарко на цілу округу жіночий воркіт і такий на це діло здатний (Вовчок, VI, 1956, 294). 2. Ласкава назва-прикладка до слова кіт. Кіт-воркіт біля воріт Чеше лапкою живіт (Мал., І, 1956, 365).  Словник української мови в 11 томах
  6. воркіт — Воркіт, -кота м. Мурлыка. Ой кіт воркіт да на віконечко скік. Макс. (1849), 103.  Словник української мови Грінченка