воркіт

ВОРКІ́Т, кота́, ч.

1. розм., рідко. Те саме, що воркоту́н.

– Гей, старий воркоте, що з тобою приключилося, чого насупився, наче середа на п'ятницю? (з казки);

Тоді вже згадав я, що той Назарко на цілу округу жіночий воркіт і такий на це діло здатний (Марко Вовчок).

2. Ласкава назва-прикладка до слова кіт.

Ой кіт-воркіт На віконечко скік, А з віконечка на торжок, Купив собі кожушок, І шапочку бобровую, І стьожечку шовковую (з народної пісні);

Кіт-воркіт біля воріт Чеше лапкою живіт (А. Малишко);

Була собі хатиночка, навколо неї пліт. Жили в хатинці півничок і сірий кіт-воркіт (Н. Забіла).

Значення в інших словниках

1. воркіт — воркі́т 1 іменник чоловічого роду, істота воркотун — про людину розм., рідко  Орфографічний словник української мови
2. воркіт — -кота, ч. 1》 розм., рідко. Те саме, що воркотун. 2》 Ласкава назва-прикладка до сл. кіт.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. воркіт — див. балакучий; буркотун  Словник синонімів Вусика
4. воркіт — Воркі́т, -кота́, -кото́ві  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. воркіт — ВОРКІ́Т, кота́, ч. 1. розм., рідко. Те саме, що воркоту́н. Тоді вже згадав я, Що той Назарко на цілу округу жіночий воркіт і такий на це діло здатний (Вовчок, VI, 1956, 294). 2. Ласкава назва-прикладка до слова кіт. Кіт-воркіт біля воріт Чеше лапкою живіт (Мал., І, 1956, 365).  Словник української мови в 11 томах
6. воркіт — Воркіт, -кота м. Мурлыка. Ой кіт воркіт да на віконечко скік. Макс. (1849), 103.  Словник української мови Грінченка