воркітливий
ВОРКІТЛИ́ВИЙ, рідко ВОРКОТЛИ́ВИЙ, а, е.
Який має схильність воркотати (у 1–4 знач.).
Віталій плекає воркітливих птахів понад сорок років (з газ.);
Тепер навіть воркотливий воротар .. задоволено посміхався (З. Тулуб);
Він одразу замовкає, задкує і зникає за спинами воркітливих жіночок, які ніяк не заспокояться (А. Дністровий);
// Який воркоче (про голос, струмок і т. ін.).
Директор .. перейшов з пискливого крику на воркітливе бубоніння (Ю. Збанацький);
Ждан звернув з дороги, облюбував затишну долину з невеликим воркітливим струмком і зеленою травою, кинув поводи (В. Малик);
Нуртують у дитячих головах мрії, бринять ніжними співами... І манять кудись, і гукають – де шумливі бори, воркотливі потоки, тиховоді озера... (М. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)