1. Словник української мови у 20 томах

воркітливий

ВОРКІТЛИ́ВИЙ, рідко ВОРКОТЛИ́ВИЙ, а, е.

Який має схильність воркотати (у 1–4 знач.).

Віталій плекає воркітливих птахів понад сорок років (з газ.);

Тепер навіть воркотливий воротар .. задоволено посміхався (З. Тулуб);

Він одразу замовкає, задкує і зникає за спинами воркітливих жіночок, які ніяк не заспокояться (А. Дністровий);

// Який воркоче (про голос, струмок і т. ін.).

Директор .. перейшов з пискливого крику на воркітливе бубоніння (Ю. Збанацький);

Ждан звернув з дороги, облюбував затишну долину з невеликим воркітливим струмком і зеленою травою, кинув поводи (В. Малик);

Нуртують у дитячих головах мрії, бринять ніжними співами... І манять кудись, і гукають – де шумливі бори, воркотливі потоки, тиховоді озера... (М. Олійник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. воркітливий — воркітли́вий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. воркітливий — рідко воркотливий, -а, -е. Який має схильність воркотати (в 3, 4 знач.). Воркітлива людина. || Який виражає незадоволення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. воркітливий — БУРКОТЛИ́ВИЙ (про людину — який бурчанням виражає своє незадоволення; про голос — який свідчить про незадоволення), БУРКІТЛИ́ВИЙ рідше, ВОРКІТЛИ́ВИЙ (ВОРКОТЛИ́ВИЙ рідко). Словник синонімів української мови
  4. воркітливий — ВОРКІТЛИ́ВИЙ, рідко ВОРКОТЛИ́ВИЙ, а, е. Який має схильність воркотати (в 3, 4 знач.). Тепер навіть воркотливий воротар.. задоволено посміхався (Тулуб, Людолови, II, 1957, 77); Воркітлива людина; // Який виражає незадоволення. Директор.. Словник української мови в 11 томах