1. Словник синонімів української мови

воркітливий

БУРКОТЛИ́ВИЙ (про людину — який бурчанням виражає своє незадоволення; про голос — який свідчить про незадоволення), БУРКІТЛИ́ВИЙ рідше, ВОРКІТЛИ́ВИЙ (ВОРКОТЛИ́ВИЙ рідко). Дуже можливо, що Бувалець просто знервований чоловік, невдоволений чимось, буркотливий (М. Чабанівський); Ні тобі підметок та набойок, ні буркотливого голосу матері, ні роботи ніякої (М. Чабанівський); Білосніжно-коричневий директор дедалі зм'якшувався і зм'якшувався, аж поки й зовсім не охолов та не перейшов з пискливого крику на воркітливе бубоніння (Ю. Збанацький); Тепер навіть воркотливий воротар, що збирався спати.., задоволено посміхався (З. Тулуб).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. воркітливий — воркітли́вий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. воркітливий — рідко воркотливий, -а, -е. Який має схильність воркотати (в 3, 4 знач.). Воркітлива людина. || Який виражає незадоволення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. воркітливий — ВОРКІТЛИ́ВИЙ, рідко ВОРКОТЛИ́ВИЙ, а, е. Який має схильність воркотати (у 1–4 знач.). Віталій плекає воркітливих птахів понад сорок років (з газ.); Тепер навіть воркотливий воротар .. задоволено посміхався (З. Словник української мови у 20 томах
  4. воркітливий — ВОРКІТЛИ́ВИЙ, рідко ВОРКОТЛИ́ВИЙ, а, е. Який має схильність воркотати (в 3, 4 знач.). Тепер навіть воркотливий воротар.. задоволено посміхався (Тулуб, Людолови, II, 1957, 77); Воркітлива людина; // Який виражає незадоволення. Директор.. Словник української мови в 11 томах