встид —
ВСТИД див. усти́д.
Словник української мови у 20 томах
встид —
встид (стид) сором, стид (м, ср, ст): Кохання наче ґрипа, приходить хтозна-як: Спочатку є гарячка і апетиту брак. А серце так товчеться, як з-за стіни сусід.
Лексикон львівський: поважно і на жарт