встид
встид (стид) сором, стид (м, ср, ст): Кохання наче ґрипа, приходить хтозна-як: Спочатку є гарячка і апетиту брак. А серце так товчеться, як з-за стіни сусід. І в голові верзеться таке, що вам аж встид (із пісні); Такого встиду мені наробила, що я й не знала, як людям в очі дивитися (Авторка)||штемп
◊ встид і га́ньба неймовірний сором (ср, ст): Встид і ганьба! Та як вона могла так вбратися в порядне товариство. Жадного такту не має (Авторка)
◊ не ма́ти сти́ду а́ні за ґре́йцар про безсоромну людину (Франко)
Лексикон львівський: поважно і на жарт