втеребити —
втереби́ти дієслово доконаного виду фам.
Орфографічний словник української мови
втеребити —
-реблю, -ребиш, док., діал. 1》 Втаскати, вперти. 2》 Зжерти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
втеребити —
ВТЕРЕБИ́ТИ (УТЕРЕБИ́ТИ), еблю́, еби́ш; мн. втере́блять; док., що, фам. 1. Те саме, що всу́нути 1. Настя .. оковитої горілки вточила, Козаку, бідному летязі, Коновку в руки втеребила (з думи); Втеребила в пісок жовтий Старі сині руки (Т. Шевченко).
Словник української мови у 20 томах
втеребити —
ВТЕРЕБИ́ТИ (УТЕРЕБИ́ТИ), еблю́, еби́ш; мн. втере́блять; док., перех., фам. 1. Те саме, що всу́нути 1. Втеребила в пісок жовтий Старі сині руки (Шевч., 1, 1951, 168). 2. Те саме, що втягти́ 1. Зв’язали [хлопці] любенько йому руки, щоб не пручався, та й утеребили у човен (Кв.-Осн., II, 1956, 251).
Словник української мови в 11 томах