втеребити
ВТЕРЕБИ́ТИ (УТЕРЕБИ́ТИ), еблю́, еби́ш; мн. втере́блять; док., що, фам.
1. Те саме, що всу́нути 1.
Настя .. оковитої горілки вточила, Козаку, бідному летязі, Коновку в руки втеребила (з думи);
Втеребила в пісок жовтий Старі сині руки (Т. Шевченко).
2. Те саме, що втягти́ 1.
Зв'язали [хлопці] любенько йому руки, щоб не пручався, та й утеребили у човен (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник української мови (СУМ-20)