вівторок —
вівто́рок іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
вівторок —
[в'іўторок] -рка, м. (ў) -рку
Орфоепічний словник української мови
вівторок —
вівторка і вівтірка, ч. Назва другого дня тижня (після неділі).
Великий тлумачний словник сучасної мови
вівторок —
ВІВТО́РОК, рка, ч. Назва другого дня тижня (після неділі). Отже і вівторок настав (Г. Квітка-Основ'яненко); Ніч з вівторка на середу була тривожна (У. Самчук); – Бувай, солдат! – Прощавай, солдат! – Який-бо день: понеділок? Вівторок? (А.
Словник української мови у 20 томах
вівторок —
У вівторок нажав снопів сорок. Про ледачого господаря, що в неділю пив, в понеділок спав, і аж у вівторок почав робити і то недбало. Нажати сорок снопів, це зовсім мало. У вівторок поцілуй бабів сорок. Жарт про вівторок.
Приповідки або українсько-народня філософія
вівторок —
ВІВТО́РОК, рка, ч. Назва другого дня тижня (після неділі). Отже і вівторок настав (Кв.-Осн., II, 1956, 71); — Бувай, солдат! — Прощавай, солдат! — Який-бо день: понеділок? Вівторок? (Мал., II, 1956, 157).
Словник української мови в 11 томах
вівторок —
Вівторок, -рка м. Вторникъ. В понеділок перед обідом із гармати загули, а в вівторок іще раніше Уманя добули. Макс.
Словник української мови Грінченка