вівторок

Вівторок, -рка

м. Вторникъ. В понеділок перед обідом із гармати загули, а в вівторок іще раніше Уманя добули. Макс.

Значення в інших словниках

1. вівторок — вівто́рок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. вівторок — [в'іўторок] -рка, м. (ў) -рку  Орфоепічний словник української мови
3. вівторок — вівторка і вівтірка, ч. Назва другого дня тижня (після неділі).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вівторок — ВІВТО́РОК, рка, ч. Назва другого дня тижня (після неділі). Отже і вівторок настав (Г. Квітка-Основ'яненко); Ніч з вівторка на середу була тривожна (У. Самчук); – Бувай, солдат! – Прощавай, солдат! – Який-бо день: понеділок? Вівторок? (А.  Словник української мови у 20 томах
5. вівторок — У вівторок нажав снопів сорок. Про ледачого господаря, що в неділю пив, в понеділок спав, і аж у вівторок почав робити і то недбало. Нажати сорок снопів, це зовсім мало. У вівторок поцілуй бабів сорок. Жарт про вівторок.  Приповідки або українсько-народня філософія
6. вівторок — Вівто́рок, вівті́рка; -ті́рки, -ті́рків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. вівторок — ВІВТО́РОК, рка, ч. Назва другого дня тижня (після неділі). Отже і вівторок настав (Кв.-Осн., II, 1956, 71); — Бувай, солдат! — Прощавай, солдат! — Який-бо день: понеділок? Вівторок? (Мал., II, 1956, 157).  Словник української мови в 11 томах