вівця
Вівця, -ці
ж.
1) Овца. Хто стається вівцею, того вовк ззість. Ном. № 3841. Вівцю стрижуть, а друга дивиться. Ном. № 3904.
2) мн. Родъ дѣтской игры. Ив. 59. ум. овечка, овеченька, овечечка. Женуть вола із діброви, овеченьки з поля. Мил. 115.
Словник української мови Грінченка