вівця —
[в'іўц’а] -ц'і, ор. -цейу, мн. в'іўц'і, овец', д. в'іўц'ам, зн. овец' і в'іўц'і дв'і в'іўц'і
Орфоепічний словник української мови
вівця —
-і, ж. 1》 Невелика свійська тварина, яка дає вовну, м'ясо, молоко; самка барана. 2》 перен., зневажл. Про покірну, лякливу людину.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вівця —
ВІВЦЯ́, і́, ж. 1. Невелика тварина родини порожнисторогих, яка дає вовну, м'ясо, молоко; самиця барана. Добра штука оті вівці: і кожух, і свита, і губа сита! (прислів'я); Була одна білоголова вівця, та така шкодлива, що в кожний посів ускакувала (В.
Словник української мови у 20 томах
вівця —
вівця: ◊ вовк і ві́вці → вовк ◊ танцюва́ти як спу́тана вівця → танцювати
Лексикон львівський: поважно і на жарт
вівця —
Буду сива, як вівця, а не піду за вдівця. Відповідь молодої дівчини, яка не хоче йти заміж за старого багача. Добра штука оті вівці: і кожух, і свита, і губа сита. Жарт про те, як добре мати вівці.
Приповідки або українсько-народня філософія
вівця —
І, ж., знев. Недалека й сумирна жінка. Заберіть цю вівцю (А. Дністровий). ◇ Вівця штопана — маленька, непримітна дівчина, сіра мишка.
Словник сучасного українського сленгу
вівця —
заблу́кана (блу́дна, приблу́дна) вівця́. Людина, яка порвала стосунки з тим середовищем, до якого раніше належала, або яка збилася з правильного життєвого шляху. — Так, нас запрошують. Бачиш, он вогнище, заблукана вівця! (П.
Фразеологічний словник української мови
вівця —
ВІВЦЯ́ (невелика свійська тварина; зневажл. про покірну, лякливу людину), ОВЕ́ЧКА, ЯГНИ́ЦЯ. Розбрелися, як вівці без пастуха (прислів'я); Там пасуться бережками овечки біленькі (коломийка); На базарах ми сир продавали і наші ягниці (М. Зеров).
Словник синонімів української мови
вівця —
ВІВЦЯ́, і́, ж. 1. Невелика свійська тварина, яка дає вовну, м’ясо, молоко; самка барана. Добра штука оті вівці: і кожух, і свита, і губа сита! (Укр.. присл.., 1955, 105); Отари овець сунуться по степу, неначе білі та чорні хмари (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
вівця —
Вівця, -ці ж. 1) Овца. Хто стається вівцею, того вовк ззість. Ном. № 3841. Вівцю стрижуть, а друга дивиться. Ном. № 3904. 2) мн. Родъ дѣтской игры. Ив. 59. ум. овечка, овеченька, овечечка. Женуть вола із діброви, овеченьки з поля. Мил. 115.
Словник української мови Грінченка