віддзвонювати —
віддзво́нювати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
віддзвонювати —
див. віддзвонити.
Великий тлумачний словник сучасної мови
віддзвонювати —
ВІДДЗВО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДДЗВОНИ́ТИ, оню́, о́ниш, док. 1. тільки док. Закінчити дзвонити. Уже й “Достойно” оддзвонили, Уже додому люде [люди] йдуть, – не йде Настусенька, не чуть! (Т. Шевченко); Вже віддзвонили дзвони по церквах (Ю.
Словник української мови у 20 томах
віддзвонювати —
ВІДБИВА́ТИ (про годинник — ритмічними ударами позначати час), ВИБИВА́ТИ, ВІДДЗВО́НЮВАТИ. — Док.: відби́ти, ви́бити, віддзвони́ти. Старовинний годинник мелодійним дзвоном відбив сім годин (Ю. Мокрієв); Годинник.. вибивав годину, одну за другою (І.
Словник синонімів української мови
віддзвонювати —
ВІДДЗВО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДДЗВОНИ́ТИ, оню́, о́ниш, док. 1. тільки док. Закінчити дзвонити. Уже й "достойно" оддзвонили, Уже додому люде йдуть, —-не йде Настусенька, не чуть (Шевч., II, 1953, 175); Вже віддзвонили дзвони по церквах (Смолич, Мир..
Словник української мови в 11 томах