відкопувати —
відко́пувати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
відкопувати —
-ую, -уєш, недок., відкопати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Копаючи, витягати щось закопане, засипане або вивільняти когось з-під землі, снігу і т. ін. 2》 перев. док., перен., розм. Знайти, відшукати що-небудь забуте, маловідоме тощо.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відкопувати —
ВІДКО́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКОПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що і без прям. дод. 1. Копаючи, витягати щось закопане, засипане або вивільняти когось з-під землі, піску, снігу і т. ін. Загнибіду взяли в тюрму за те, що жінку задавив.
Словник української мови у 20 томах
відкопувати —
ВІДКО́ПУВАТИ (копаючи, звільняти, витягати когось або щось закопане, засипане), ВИКО́ПУВАТИ, ВІДРИВА́ТИ (перев. риючи). — Док.: відкопа́ти, ви́копати, відри́ти. Ридаючи, прибігла й жінка Семенова. Об землю билася, поки чоловіка відкопували (Г.
Словник синонімів української мови
відкопувати —
ВІДКО́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКОПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Копаючи, витягати щось закопане, засипане або вивільняти когось з-під землі, снігу й т. ін. Загнибіду взяли в тюрму за те, що жінку задавив.
Словник української мови в 11 томах
відкопувати —
Відкопувати, -пую, -єш сов. в. відкопа́ти, -па́ю, -єш, гл. Откалывать, откопать. Щоб ці гроші відкопали такі руки, які закопали. Чуб. І. 98.
Словник української мови Грінченка