відкопувати

ВІДКО́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКОПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що і без прям. дод.

1. Копаючи, витягати щось закопане, засипане або вивільняти когось з-під землі, піску, снігу і т. ін.

Загнибіду взяли в тюрму за те, що жінку задавив. Либонь її одкопували і знайшли синяки по тілу (Панас Мирний);

Зразу після визволення хлопці щодня ходили на кладовище, де в цей час відкопували трупи розстріляних (Р. Іваничук);

В горах, на Сімферопольському тракті, пошта два дні стояла в снігу, поки її відкопали (Леся Українка);

– Вони [рідні] там окопи копали і ховалися, – плакала Варвара. – Як їх тепер відкопаєш у тій штольні? (В. Кучер).

2. перев. док., перен., розм. Знаходити, виявляти що-небудь забуте, маловідоме і т. ін.; розшукувати когось досі невідомого.

[Кирило:] І не було .. діла ніякого, а виходить – що є... Виходить – одкопав... (Панас Мирний);

– Між забутих фондів ти відкопав дорогий скарб – колекцію лірницьких плачів .. у записах на вощані валки (І. Волошин);

– Третій день на роботі нема! .. Де ж цей бухгалтеряка? Я вас, Сідалковський, питаю! Це ж ви десь його відкопали! (О. Чорногуз).

Значення в інших словниках

1. відкопувати — відко́пувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відкопувати — -ую, -уєш, недок., відкопати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Копаючи, витягати щось закопане, засипане або вивільняти когось з-під землі, снігу і т. ін. 2》 перев. док., перен., розм. Знайти, відшукати що-небудь забуте, маловідоме тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відкопувати — ВІДКО́ПУВАТИ (копаючи, звільняти, витягати когось або щось закопане, засипане), ВИКО́ПУВАТИ, ВІДРИВА́ТИ (перев. риючи). — Док.: відкопа́ти, ви́копати, відри́ти. Ридаючи, прибігла й жінка Семенова. Об землю билася, поки чоловіка відкопували (Г.  Словник синонімів української мови
4. відкопувати — Відко́пувати, -ко́пую, -ко́пуєш; відкопа́ти, -па́ю, -па́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. відкопувати — ВІДКО́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКОПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Копаючи, витягати щось закопане, засипане або вивільняти когось з-під землі, снігу й т. ін. Загнибіду взяли в тюрму за те, що жінку задавив.  Словник української мови в 11 томах
6. відкопувати — Відкопувати, -пую, -єш сов. в. відкопа́ти, -па́ю, -єш, гл. Откалывать, откопать. Щоб ці гроші відкопали такі руки, які закопали. Чуб. І. 98.  Словник української мови Грінченка