відповідати —
[в'ідпов'ідатие] -айу, -айеиш
Орфоепічний словник української мови
відповідати —
-аю, -аєш, недок., відповісти, -ім, -іси; мин. ч. відповів, -віла. -віло; мн. відповіли; док. 1》 неперех. Давати комусь відповідь на питання, звертання тощо. || Писати відповідь на лист. 2》 перех. і без додатка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відповідати —
ВІДПОВІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДПОВІ́СТИ́, і́м, іси́; мин. ч. відпові́в, віла́, ло́; док. 1. Давати відповідь на питання, звертання і т. ін. На мої питання відповідав коротко і неначе нерадо (І.
Словник української мови у 20 томах
відповідати —
див. говорити
Словник синонімів Вусика
відповідати —
відповіда́ти голово́ю за кого—що. Брати на себе повну відповідальність за кого-, що-небудь до готовності поплатитися життям. Кожен знає свою ділянку і відповідає за неї головою (В. Москалець); В кузові матеріальні цінності, за які вони обидва відповідають головою (М. Ю. Тарновський).
Фразеологічний словник української мови
відповідати —
ВИПРАВДО́ВУВАТИ що (бути відповідним чомусь, бути гідним чогось), ВИПРА́ВДУВАТИ, СПРА́ВДЖУВАТИ, ВІДПОВІДА́ТИ чому. — Док.: ви́правдати, спра́вдити. Вчений же за своєю природою повинен прагнути нових знань, інакше він не виправдовує свого призначення (П.
Словник синонімів української мови
відповідати —
ВІДПОВІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДПОВІ́СТИ́, і́м, іси́; мин. ч. відпові́в, віла́, ло́; мн. відповіли́; док. 1. неперех. Давати комусь відповідь на питання, звертання тощо. На мої питання відповідав коротко і неначе нерадо (Фр.
Словник української мови в 11 томах
відповідати —
Відповідати, -даю, -єш сов. в. відповісти, -вім, -віси, гл. 1) Отвѣчать, отвѣтить. І відповідав, кажучи: Ім'я моє легіон. Св. Мр. V. 9. Я, молоденька, уміла відповісти. Чуб. V. 698. 2) Соотвѣтствовать. 3) Отвѣчать, быть отвѣтственнымъ, отвѣтить.
Словник української мови Грінченка