відповідати

відповіда́ти

-аю, -аєш, недок., відповісти, -ім, -іси; мин. ч. відповів, -віла. -віло; мн. відповіли; док.

1》 неперех. Давати комусь відповідь на питання, звертання тощо.

|| Писати відповідь на лист.

2》 перех. і без додатка. Розповідати вчителеві (екзаменаторові) засвоєний матеріал.

3》 неперех. Робити що-небудь у відповідь на дії іншого.

4》 тільки недок., неперех. Нести відповідальність за когось, щось.

5》 тільки недок., неперех. Бути відповідним чому-небудь.

Значення в інших словниках

1. відповідати — (давати відповідь) відказувати, (різко) відрізувати, відрубувати, (жартом) віджартовуватися, (письмово) відписувати, відгукуватися, (за почуття) платити, (бути у відповідності з чимось) підходити, збігатися.  Словник синонімів Полюги
2. відповідати — відповіда́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. відповідати — (словесно) відрікати, відказувати, озиватися, відзиватися, відмовляти, д. відвічати, (сердито) відгримувати, огризатися, жм. відгарикуватися, (різко) відрізувати, відбривати, відрубувати; (листом) відписувати; (на що) реагувати...  Словник синонімів Караванського
4. відповідати — [в'ідпов'ідатие] -айу, -айеиш  Орфоепічний словник української мови
5. відповідати — ВІДПОВІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДПОВІ́СТИ́, і́м, іси́; мин. ч. відпові́в, віла́, ло́; док. 1. Давати відповідь на питання, звертання і т. ін. На мої питання відповідав коротко і неначе нерадо (І.  Словник української мови у 20 томах
6. відповідати — див. говорити  Словник синонімів Вусика
7. відповідати — відповіда́ти голово́ю за кого—що. Брати на себе повну відповідальність за кого-, що-небудь до готовності поплатитися життям. Кожен знає свою ділянку і відповідає за неї головою (В. Москалець); В кузові матеріальні цінності, за які вони обидва відповідають головою (М. Ю. Тарновський).  Фразеологічний словник української мови
8. відповідати — ВИПРАВДО́ВУВАТИ що (бути відповідним чомусь, бути гідним чогось), ВИПРА́ВДУВАТИ, СПРА́ВДЖУВАТИ, ВІДПОВІДА́ТИ чому. — Док.: ви́правдати, спра́вдити. Вчений же за своєю природою повинен прагнути нових знань, інакше він не виправдовує свого призначення (П.  Словник синонімів української мови
9. відповідати — Відповіда́ти, -да́ю, -да́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. відповідати — ВІДПОВІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДПОВІ́СТИ́, і́м, іси́; мин. ч. відпові́в, віла́, ло́; мн. відповіли́; док. 1. неперех. Давати комусь відповідь на питання, звертання тощо. На мої питання відповідав коротко і неначе нерадо (Фр.  Словник української мови в 11 томах
11. відповідати — Відповідати, -даю, -єш сов. в. відповісти, -вім, -віси, гл. 1) Отвѣчать, отвѣтить. І відповідав, кажучи: Ім'я моє легіон. Св. Мр. V. 9. Я, молоденька, уміла відповісти. Чуб. V. 698. 2) Соотвѣтствовать. 3) Отвѣчать, быть отвѣтственнымъ, отвѣтить.  Словник української мови Грінченка