візок —
візо́к іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
візок —
[в'ізок] -зка, м. (на) -зку, мн. -зки, -зк'іў
Орфоепічний словник української мови
візок —
-зка, ч. 1》 Зменш. до віз I. 2》 заст. Екіпаж на ресорах із дверцятами та вікнами, іноді – з відкидним верхом. 3》 Невелика коляска, в якій возять маленьких дітей. 4》 спец. Механічний пристрій для перевезення вантажів і людей.
Великий тлумачний словник сучасної мови
візок —
ВІЗО́К, зка́, ч. 1. Зменш. до віз 1. І все кобилок поганяє, Що оглобельна аж брикає. Помчали, аж візок скрипить (І. Котляревський); Мимо вузенькою дорогою рипить .. благенький візок з горою снопів (С. Васильченко). 2. заст.
Словник української мови у 20 томах
візок —
підвезти́ візка́ кому. Нишком зробити прикрість, неприємність кому-небудь. Вчителька вона хороша, лагідна.., а я їй підвіз такого візка (Л. Смілянський).
Фразеологічний словник української мови
візок —
ВІЗО́К (пристрій на колесах для ручного перевезення вантажів), ТА́ЧКА, ТЕЛІ́ЖКА. Десятки тачок, візків, навантажених лантухами з піском, рухались по валу (О. Бойченко); Микола, крекчучи та надсаджуючись, попхає на тачці мої речі (М. Коцюбинський). I.
Словник синонімів української мови
візок —
ВІЗО́К, зка́, ч. 1. Зменш. до віз¹. І все кобилок поганяє, Що оглобельна аж брикає. Помчали, аж візок скрипить (Котл., І, 1952, 80); Мимо вузенькою дорогою рипить.. благенький візок з горою снопів (Вас., II, 1959, 160). 2. заст.
Словник української мови в 11 томах