візник —
(той, хто править кіньми на підводі) кучер, погонич, заст.: хурман, фірман, машталір.
Словник синонімів Полюги
візник —
візни́к іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
візник —
Хурман, фурман, фірман, машталір, погонич, хурщик, д. звожчик, як ім. їздовий, візничий; (вантажний) биндюжник, (на балагулі) балагула.
Словник синонімів Караванського
візник —
[в'ізник] -ниека, м. (на) -ниеков'і/-ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў
Орфоепічний словник української мови
візник —
-а, ч. 1》 Людина, яка править кінним екіпажем, найчастіше найманим; фурман. 2》 Найманий кінний екіпаж.
Великий тлумачний словник сучасної мови
візник —
ВІЗНИ́К, а́, ч. 1. Людина, яка править кінним екіпажем, найчастіше найманим; фурман. Він [жандарм] казав візникові стати супроти війтової хати (І.
Словник української мови у 20 томах
візник —
ВІЗНИ́К (людина, яка править кіньми звичайно у найманій підводі, найманому екіпажі), КУ́ЧЕР, ПОГО́НИЧ, ЛОМОВИ́К (той, хто перевозить важкі вантажі); БИНДЮ́ЖНИК (БЕНДЮ́ЖНИК) розм. (той, хто перевозить вантажі на биндюгах); ХУ́РЩИК розм., ВІЗНИ́ЦЯ заст.
Словник синонімів української мови
візник —
ВІЗНИ́К, а́, ч. 1. Людина, яка править кінним екіпажем, найчастіше найманим; фурман. Він [жандарм] казав візникові стати супроти війтової хати (Фр., II, 1950, 35); Хлопець-візник, що служить у Садовських, приніс своїй господині величезного букета (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
візник —
Візник, -ка м. Возница, кучеръ. Гол. І. 50. Кучеревий візниче, поганий воли швидче! Грин. ІІІ. 491. ум. візниченько. Велю коникам вівса дати, а візниченькам підождати. Грин. ІІІ. 548.
Словник української мови Грінченка