віконт

Віко́нт, -та; -ко́нти, -тів

Значення в інших словниках

1. віконт — віко́нт іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. віконт — -а, ч. Дворянський титул, середній між бароном і графом у Франції, Англії та деяких інших країнах, а також особа, якій надавався цей титул.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. віконт — ВІКО́НТ, а, ч. Дворянський титул (нижчий від графа і вищий за барона) у Великобританії, Франції та деяких інших країнах, а також особа, якій надається цей титул.  Словник української мови у 20 томах
4. віконт — віко́нт [франц. vicomte, від лат. vicecomes, букв. – заступник графа (1)] 1. У Франкській державі Каролінгів – заступник графа (посадова особа). 2. В країнах Західної Європи – дворянський титул (нижчий за графа й вищий за барона). Зберігся в Англії та деяких інших країнах.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. віконт — ВІКО́НТ, а, ч. Дворянський титул, середній між бароном і графом у давній Франції, Англії та деяких інших країнах, а також особа, якій надавався цей титул.  Словник української мови в 11 томах