Ві́че, ві́ча, -чу, -чем, на ві́чі і на ві́чу; ві́ча, віч і ві́чів
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
Значення в інших словниках
віче —
ві́че іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
віче —
Ві́че. Загальні збори громади, товариства, спілки. По зборах буде спілкове віче. Просимо о численну участь (Б., 1907, 65, 3); В неділю, 10. марта с.р., відбуло ся в Глібоці велике передвиборче віче (Б.
Українська літературна мова на Буковині
віче —
[в’ічеи] -ча, м. (на) -ч'і
Орфоепічний словник української мови
віче —
-а, с. 1》 У давній Русі – народні збори, що були вищим органом влади в деяких містах. 2》 зах., заст. Масові збори населення; мітинг.
Великий тлумачний словник сучасної мови
віче —
ВІ́ЧЕ, а, с. 1. У давній Русі – народні збори, що були вищим органом влади в окремих містах. Михайло привіз багаті дари княгині Ользі, мав наказ віча поговорити з нею, нагадати про укладений ряд (С.
Словник української мови у 20 томах
віче —
Народні збори у давніх слов'ян і в Київській Русі, на яких вирішувалися важливі громадські та державні справи; спершу скликалися у племінних центрах; на в. збиралася дружина, кн.
Універсальний словник-енциклопедія
віче —
ВІ́ЧЕ, а, с. 1. У давній Русі — народні збори, що були вищим органом влади в деяких містах. Він [князь] не міг силою примусити населення йти на війну і.. цілком залежав од віча (Іст.
Словник української мови в 11 томах
віче —
Віче, -ча с. Вѣче, общественное собраніе; въ Галиціи митингъ, народное собраніе.
Словник української мови Грінченка