в’язи —
В’Я́ЗИ, ів, мн., розм. Тильна частина шиї; шийні хребці. Кайдашиха вхопила його [півня], скрутила йому в’язи, потім дорізала (Н.-Лев., II, 1956, 372); Гриця зболіли в’язи, бо дуже невигідно лежав: плечі на подушці, а голова скривлена під стіною (Март.
Словник української мови в 11 томах