гетера —
гете́ра іменник жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
гетера —
-и, ж. У Стародавній Греції – освічена незаміжня жінка, що вела вільний спосіб життя. || Жінка легкої поведінки; легковажна жінка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гетера —
див. розпутниця
Словник чужослів Павло Штепа
гетера —
ГЕТЕ́РА, и, ж. У стародавній Греції і пізніше в Римі – освічена незаміжня жінка, яка вела вільний спосіб життя, приваблюючи чоловіків своїм артистизмом. Радіє мати: В Алкіда син її росте, Росте; лицяються гетери І перед образом Венери Лампаду світять (Т.
Словник української мови у 20 томах
гетера —
гете́ра (грец. εταίρα – подруга, коханка) 1. В Стародавній Греції освічена неодружена жінка, яка вела вільний спосіб життя й привертала чоловіків своїм артистизмом. 2. Переносно – легковажна жінка.
Словник іншомовних слів Мельничука
гетера —
ГЕТЕ́РА, и, ж. У стародавній Греції — освічена незаміжня жінка, що вела вільний спосіб життя; // Жінка легкої поведінки; легковажна жінка. Радіє мати: В Алкіда син її росте, Росте; лицяються гетери І перед образом Венери Лампаду світять (Шевч.
Словник української мови в 11 томах