гетера
ГЕТЕ́РА, и, ж. У стародавній Греції — освічена незаміжня жінка, що вела вільний спосіб життя;
// Жінка легкої поведінки; легковажна жінка.
Радіє мати: В Алкіда син її росте, Росте; лицяються гетери І перед образом Венери Лампаду світять (Шевч., II, 1953, 267);
[Поет (до гетери):] Чого така смутна моя Алмея? [Гетера:] Ох, вчора згинула моя папуга! (Л. Укр., II, 1951, 511).
Словник української мови (СУМ-11)