гнобитель —
гноби́тель іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
гнобитель —
кн. пригноблювач, поневолювач, визискувач, експлуататор, поет. гонитель, душитель, ок. душман, обр. кровопивець, хижак, акула.
Словник синонімів Караванського
гнобитель —
-я, ч. Той, хто гнобить, експлуатує кого-небудь; пригноблювач.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гнобитель —
ГНОБИ́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто гнобить, експлуатує кого-небудь; пригноблювач. – Після моєї смерті, – сказав гетьман [Б. Хмельницький], – всякі гнобителі намагатимуться пограбувати і поневолити нашу країну (з легенди); Не можу я сидіти склавши руки...
Словник української мови у 20 томах
гнобитель —
див. ворог; жорстокий
Словник синонімів Вусика
гнобитель —
ГНОБИ́ТЕЛЬ (той, хто не дає вільно жити, розвиватися, завдає матеріальних і моральних утисків кому-небудь), ПРИГНО́БЛЮВАЧ, УТИ́СКУВАЧ, ГОНИ́ТЕЛЬ, УТИ́СНИК, ДУШИ́ТЕЛЬ, ДУШМА́Н заст.
Словник синонімів української мови
гнобитель —
ГНОБИ́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто гнобить, експлуатує кого-небудь; пригноблювач. Встає народ із Заходу і Сходу проти гнобителів народу (Укр.. присл..
Словник української мови в 11 томах
гнобитель —
Гнобитель, -ля м. Гонитель, преслѣдователь, притѣснитель. Не вірьте їм, пане, бо вони звісні на нас гнобителі. Могил. Подольск.
Словник української мови Грінченка